Основні підходи до управління персоналом при проведенні інновацій в українських організаціях.

Автор(и)

  • O. Danylenko ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»

Ключові слова:

управління персоналом, організація, завдання, підходи (практики), інновації, ефективність

Анотація

У статті наводяться результати і висновки з проведеного автором дослідження, у якому виявлені основні тенденції, завдання (практики) та ефективність їх використання у сфері управління персоналом при проведенні інновацій (нововведень) в українських організаціях. За допомогою експертного опитування визначено рейтинг завдань (підходів) у сфері управління персоналом при проведенні інновацій (нововведень) у порядку убування: розвиток внутрішніх комунікацій; пошук лідерів усередині організації/компанії; розвиток команди; пошук нових працівників ззовні; оцінювання персоналу; розробка нових систем винагороди; адаптація персоналу; універсальне навчання; виведення «зайвих» працівників; специфічне навчання; атестація персоналу; допомога в подоланні стресу. Виявлено чотири найбільш економічні та доцільні підходи (практики) управління персоналом при проведенні інновацій (нововведень) – це пошук лідерів усередині організації/компанії, розвиток внутрішніх комунікацій, розвиток команди та адаптація персоналу, а результативність підходів в управлінні персоналом забезпечують розвиток команди; адаптація персоналу; пошук нових працівників ззовні; розвиток внутрішніх комунікацій. Доведено, що перелічені підходи є «м’якими» практиками управління персоналом при проведенні інновацій (нововведень) в українських організаціях, що відповідає існуючим концепціям організаційних змін й слугує запорукою підвищення конкурентоспроможності організації в умовах кризи.

Біографія автора

O. Danylenko, ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»

к.е.н., доцент кафедри управління персоналом та
економіки праці

Посилання

Андреева, Т. Е. Антикризисное управление персоналом в России (анализ результатов опроса 25 петербургских компаний). В сб.: Демин А. А., Катькало В. С. (ред.). // Российский менеджмент: теория, практика, образование. – СПб.: Изд-во С.- Петерб. ун-та, 2001. – С. 95-106.

Діденко, Н. В. Місце кадрової служби при запровадженні організаційних змін на підприємстві // Економічний простір. – 2011. – № 46. – С. 245-254.

Скібіцька, Л. І. Організація праці менеджера. Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 360 с.

Кириченко, В. Організаційні зміни як професійний стрес // Соціальна психологія. – 2008. – № 1. – С. 158-166.

Управління змінами [Текст]: Навчальний посібник / І. Л. Петрова, В. І. Поліщук, В. П. Печенізький. – Л.: ЗУКЦ, 2008. – 66 с.

Хентце, Й., Каммель, А. Как преодолеть противодействие запланированным организационным изменениям // Проблемы теории и практики управления. – 1997. – № 3. – С. 70-75.

Шершньова, З. Є. Стратегічне управління: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с.

Kotter, J.P., Schlesinger, L.A. Choosing Strategies for Cnange // Harvard Business Review, 1979, vol. 57, № 2. – p.111.

Sevier, R. Overcoming internal resistance to change. University Business // 2003. – № 6 (7). – р. 23-24.

Stace D., Dunphy D. 1991. Beyond traditional paternalistic and developmental approaches to organizational change and human resource strategies. International Journal of Human Resource Management 2 (3): 263-283.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Статті